Як Росія експлуатує молодь Донбасу
Росія вивела свої регулярні війська з окупованої частини Харківщини через великі втрати. Але натомість до регіону прибула велика кількість непідготовлених солдат з так званого «ЛДНР».
Частини російської 138-ої окремої механізованої бригади 6-ої загальновійськової армії вивели з окупованої частини Харківщини через великі втрати. Всі вони відправилися «на відновлення». Водночас значна частина контрактників написали рапорти на звільнення.
Та все ж, успіхи українських сил в прикордонній смузі на північ та північний схід від Харкова здебільшого пов’язуються з триманням цих рубежів мобілізованими на Донбасі. Прогноз в одному з попередніх матеріалів справдився: підрозділи ЗС РФ були перекинуті звідси на південь області, де зараз точаться основні бої.
Як виглядає це військо зсередини?
«Нас примусово призивали, шантажували, що посадять до в'язниці за те, що ми відмовимося. За чутками, за ухилення — на 7 років, а за те, що батьки приховують дітей — ще 2 роки. Ремені нам видали з радянською символікою, каски часів Другої світової війни. Коли ми вантажилися на поїзд, у когось каска була погано прикріплена, і вона з метрової відстані впала і розкололася на дві частини. Тобто видали нам непотрібне, списане», — розповіли дев’ятеро полонених донецьких студентів.
Вони опинилися у селі Веселе під Харковом, де мали копати окопи, стояти на блокпостах та перевіряти машини. Зрештою самі здалися українським військовим ще до початку цього контрнаступу.
Менше пощастило бійцям так званої «Народної міліції ЛНР», один з яких днями опублікував відеозвернення про те, як росіяни, відійшовши з Харківщини, кинули їх утримувати позиції замість них. Ті також побігли та захотіли перейти російський кордон, але їх не пропустили, погрожуючи в’язницею та розстрілом. На момент запису ролику вони другу добу ночували в прикордонному полі.
Також соцмережами ширяться численні відео від жінок та матерів мобілізованих до 115-го полку «ДНР». За їх словами, підрозділ опинився під Харковом, де мало не потрапив в оточення, проте 500 осіб змогли вийти. І тепер їх відправили до Старобешевого, де знову готують до відправки на фронт. Люди обурюються, що керівництво частини не виходить з ними на зв'язок та не випускає новобранців з неї.
Як виявилося, бійцями так званої «Народної міліції ЛНР» виявився 206-й полк «НМ ЛНР», розбитий під Ліпцями, що за 30 км на північ від нашого обласного центру. Застрягли вони під пунктом пропуску «Нехотіївка», раніше стояли в Циркунах та Руській Лозовій. Російські війська відійшли, їх техніка була знищена і вони залишили позиції. Про це розповіли жінки бійців, вийшовши на стихійний протест в Ровеньках на Луганщині та вимагаючи зустрічі з говолою так званого «ЛНР», Леонідом Пасічником.
Чиновники їм відповіли, що це неможливо — треба тільки писати звернення у військкоматі. На це одна з учасниць сказала: «Ви вночі міцно будете спати, а ми — під військкоматом».
Нічого не добившись, наступного дня — 16 травня — протестувальниці вийшли під військову прокуратуру вимагати повернути мобілізованих додому. По дорозі зустріли голову «МЗС ЛНР» Владислава Дейнего та висловили все йому.
«Росіяни додому не пускають. Сказали: «дзвоніть Пасічнику, тому що ви тут нелегально знаходитесь». Їх можна вивезти додому на поїздах? Шахтарі, роботяги звичайні… Додому в ЛНР їх не пропускають. Поверніть наших чоловіків! Ми звертаємося до вас, щоби ви нам допомогли!», — сказали вони.
Обурювались, що якщо чоловіків призвали захищати «ЛНР», то як вони опинилися в Харківській області. Заявили, що їх використовують як гарматне м'ясо, що забирали на службу навіть без медкомісії, що росіяни кинули їх без прикриття, а у військовій частині сказали, що «206-й полк – дезертири», хоча їх хлопці не є військовозобов’язаними і потрапили на фронт не добровільно. Вгодований чиновник просто розвів руками.
«Вони спасали свої життя відступаючи. Половина з них без документів навіть. Вони не просто так кинули зброю, на них танками йшли. Не всі вийшли навіть. Багато вбитих, поранених, полонених. Це ж ви їх на убій кинули, ваш уряд!»
З розумним виглядом риючись в телефоні, Дейнего вдав, що шукає якийсь важливий контакт та зараз все вирішить. Але по його обличчю зрозуміло, що відповісти йому просто нічого.
Навіть дивує, що в «ЛНР» вдалося вийти на такий несанкціонований мітинг, ще й з трансляцією в соцмережах. І добре, що вдалося його провести.
Та навряд чи в цих жіночок щось вдасться. Легше самим мобілізованим домовитися з українськими військами про здачу в полон з подальшою невидачею на обмін — інакше цілком можуть відправити під українські танки знову.