Як розповідати про війну. Досвід українських журналістів зі Школи воєнного сторітелінгу

Фото: Фундація Суспільність

3 дні інтенсиву, 10 спікерів, два десятки учасників. У Івано-Франківську відбувся тренінг з написання історій під час війни. 

Учасникам розповіли, як працювати з чутливими темами, робити репортаж на воєнну тематику, яке обладнанням використовувати у зоні бойових дій або на деокупованих територіях. І як при цьому залишитись живим і неушкодженим. Питання гостре, адже за даними Міністерства культури та інформаційної політики України, з 24 лютого по 6 червня в Україні загинуло 32 журналісти.

Як розповіла медіаекспертка Ольга Гужва, яка працює у зоні бойових дій і на звільнених територіях, відправлятись фіксувати наслідки воєнних злочинів окупантів треба лише у супроводі військових, працівників територіальної оборони, волонтерів або місцевих жителів, які добре знають територію.

IMG_2060.JPG
Одна зі спікерок Ольга Гужва на Школі військового сторітейлінгу в Івано-Франківську, Україна, 29 травня 2022 року. (Фото: Фундація Суспільність)

Наявність касок, бронежилетів і аптечок у всіх учасників групи є обов'язковою. Також слід їхати як мінімум двома автомобілями на випадок поломки одного з них.

Які три речі потрібні для створення контенту

Ведучий радіо НВ Дмитро Тузов показав учасникам Школи обладнання, на яке записує всі свої інтерв’ю. Це три речі: телефон, штатив і світло.

2.jpg
Фрагмент із фільму Дмитра Тузова про Всеволода Стеблюка. Івано-Франківськ, Україна, 29 травня 2022 року. (Фото: Анна Дністровська)

“Ви можете приїхати записати інтерв’ю з однією людиною, а вам може трапитись ще одна тема, треба її «брати». З 2014-го я планував записати Всеволода Стеблюка, він тоді вивіз з Іловайська 80 людей (місто в Донецькій області, де були запеклі бої, - ред.). Врятував їх. Він народний герой. Впродовж 8 років не вдавалось з ним зустрітись, аж ось раптом у 2022 році, після повномасштабного вторгнення Росії, я випадково зустрів його. Апаратура у мене була із собою і я записав з ним інтерв’ю”, - розповів експерт.

За його словами, найголовніше під час роботи з людиною – створити для неї комфортні умови. Тому він записав вступну частину з героєм біля його автомобіля, а основну частину – в салоні.

Жінки мають будь-що уникати окупантів

Ризики ще більші для журналісток та їхніх дітей, оскільки будь-яка взаємодія з окупаційними силами може бути питанням життя чи смерті. Їм дали спеціальні поради.

5.jpg
Поради для жінок. (Фото: Анна Дністровська)

“Уникайте будь-якого зорового контакту з ворогом, не дивіться на обличчя чи шрами, не діставайте речі з кишень, як-от телефони. Не опирайтеся їм і дотримуйтесь їхніх вказівок. Не підходьте до них занадто близько, ігноруйте їхні рухи, не намагайтеся переконувати.

У разі праямого нападу лягти на підлогу й прийняти позу ембріона: повернутися на бік, підтягнути ноги до грудної клітини, прикривши ними живіт і груди, прикрити голову руками.

Якщо ви з дитиною, підготуйте її до контакту. Треба навчити дитину відповідати так само, як і ви: стисло, коротко, не дивитись в очі тощо. Можна пояснити, що зараз ми граємо у гру під назвою «Війна», яка має свої правила”.

Чутливі теми та інтерв’ю з людьми, які пережили насильство

Головна редакторка Громадського радіо Тетяна Трощинська ділилась інсайдами як писати на чутливі теми. Перед інтерв’ю вона радить підписати з героями письмову згоду.  І нагадує: “Історія насильства не дорівнює людині, це епізод її життя”.

3.jpg
Головна редакторка Громадського радіо Тетяна Трощинська на Школі, 29 травня 2022 року. (Фото: Анна Дністровська)

“Не можна запитувати людину, яка пережила насилля, щось на кшталт: «Чому ви не евакуювались до того, як сюди зайшли окупанти?» або говорити: «Яка ви молодець, що вижили». Журналіст не оцінює поведінку людини. Натомість перед інтерв’ю важливо проговорити, що зупинити запис можна у будь-який момент”, - каже експертка.

За її словами, герой має відчути бодай мінімальне полегшення після розмови з журналістом, але це не означає, що останній вважається психологом. Інтерв’ю з людьми, які стали жертвами насилля, радить записувати у присутності когось з рідних або психолога, так людина почуватиметься безпечніше. Також респонденту слід розповісти, на яких платформах опублікують розповідь і скинути посилання на матеріал після його опублікування.

Як не втрачати дорогоцінний час

Київський кореспондент 5 каналу Сергій Барбу їхав на тренінг з метою підтягнути технічні вміння.

4.jpg
Телекореспондент Сергій Барбу. Івано-Франківськ, Україна, 29 травня 2022 року. (Фото: Фундація Суспільність)

“Це важливо для мене, бо іноді втрачав найважливіше – час. Наприклад, якщо ти знімаєш на лінії фронту на професійну камеру. Потім це відео потрібно завантажити на комп'ютер. Іноді змінити формат, змонтувати і лише потім твій матеріал буде готовий до ефіру. Тепер я розумію – всі ці ланки можна зробити на звичному телефоні. Спеціальний штатив у мене вже є. Світло скоро теж буде. Дякую Школі за безцінні знання”, - каже кореспондент.

Підсумок навчання такий: кожен спікер основною передумовою роботи під час війни називає правило «Не нашкодити»: цивільній людині, військовому, жертві насилля.

Втримати інформаційний фронт

Ведуча і кореспондентка Суспільного мовлення Світлана Стеценко найкориснішими знаннями, які отримала на тренінгу, називає комунікації з колегами.

P9760142.JPG
Учасники школи. Івано-Франківськ, Україна, 29 травня 2022 року. (Фото: Фундація Суспільність)

“Колеги та лектори, які пишуть та знімають війну в Україні з 2014-го року, мають неймовірний досвід у воєнному сторітелінгу. І найцінніші практичні поради можна отримати лише від них. Тим паче після 24 лютого у кожного з нас є свій травматичний досвід, яким ми могли поділитися на тренінгу один з одним. Ніхто з нас не планував працювати на війні. Але зараз на медійниках відповідальність за інформаційний фронт. І ми його втримаємо”, - каже вона.

Учасниками школи стали журналісти з багатьох міст України. Такі тренінги щороку проводили у Одесі на березі моря. Цьогоріч плани змінила війна. За словами учасників, наступного року вони “домовились зустрітись у нашому Криму”.

Newsletters