Павло Казарін, знаменитий журналіст, який став бійцем: «Відомі чи ні, ми всі хочемо захищати Україну»

Павло Казарін (зліва) з іншим солдатом (Фото: Павло Казарін)

Ця історія про те, коли війна приходить до тебе додому, на захист стають усі. Відомі, популярні, бідні, багаті, україномовні та російськомовні. Один із найвідоміших журналістів України – Павло Казарін, взяв у руки автомат і тепер воює за Київ. Лише два місяці тому він був ведучим ранкового шоу, політико-аналітичної передачі. У нього були свої ефіри на радіо та оглядові колонки у топ-виданнях України. Він автор книги "Дикий захід Східної Європи". Володар двох із трьох найпрестижніших українських нагород для журналістів.

Сам Павло з Криму та у 2014 році, через окупацію півострова Росією, був змушений переїхати до Києва.

Зараз, коли Росія широкомасштабно напала на Україну, на другий день війни, Павло взяв у руки автомат і пішов захищати країну не на інформаційному фронті, а на реальному.

Про те, як і хто зараз захищає Київ, Павло розповів нам ексклюзивно – під час перезмінки знайшов трохи сил, щоб розповісти читачам, чому Україна зараз воює за європейські цінності. І чому перемога в Україні важлива не лише для її мешканців, а й для всього цивілізованого світу.


GS News: Як ти дізнався, що почалася війна?

ПК: Я веду ранкові ефіри на одному із великих українських телеканалів. Щоб бути в студії о 6 ранку я встаю о 4 ранку. Той четвер 24 лютого якраз був днем ​​моєї “зміни”. Зазвичай я прокидаюся від будильника, але того ранку я прокинувся раніше. За вікном щось пролетіло, щось бахнуло. Дивні віддалені звуки. Я тоді ще не знав, що Росія атакувала Київ та інші українські міста. За ту годину, що я збирався на роботу, я вже знав, що почалася війна. Але було незрозуміло, як реагувати на обставини, що змінилися, як вести ефір… Всі заготовлені з вечора теми і сюжети стали раптово не актуальні.

24 лютого це був ще день, коли займався журналістикою.

А вже 25 лютого разом зі своїм колегою я пішов військкомат та написав заяву на мобілізацію.

GS News: Чому ти вирішив тримати оборону не на журналістському фронті, а військовому?

ПК: Так випало, що війну 2014 року я прогуляв. Я тоді був у Криму, основні події та військові дії пройшли повз мене – на Донбасі. У мене для самого себе є багато виправдань, чому я тоді не пішов з автоматом захищати Україну: я займався журналістикою, кримчан не викликали на мобілізацію, я дбав про своїх батьків...

Я знайшов собі мільйон чудових виправдань, але я не хочу "прогулювати" другу війну. Коли близько місяця всі розмовляли про те “буде війна чи не буде”, я точно не міг відповісти на запитання, чи піду я воювати. Словами на це питання відповісти неможливо, можна відповісти лише справами.

GS News: Чи важко було записатися на територіальну оборону? (Новий військовий підрозділ в Україні, який на додаток до регулярної армії захищає міста, - ред.)

ПК: У військкоматі стояли черги. Люди чекали годинами, щоби написати заяву на мобілізацію. Дехто приходив, чекав до обіду, йшов обідав і повертався стояти до вечора. Деякі стояли по 5 годин. Хтось стояв більше 7 годин. Мені пощастило, я впорався досить швидко. Написав заяву, підписав папери, нас розподілили. Десь через 5-6 годин мені видали зброю. Ще мені пощастило, що мене взяли без бойового досвіду. Наприклад, моїх друзів із такими ж вступними не взяли. А я першого ж дня своєї служби вже вирушив на своє перше бойове завдання.

Насправді немає дефіциту у охочих захищати Україну. Попит перевищує пропозицію, тому справді зараз переважно беруть тих, хто має реальний бойовий досвід.

5.jpg
Бойові будні (Фото: Павло Казарін)

GS News: Ти популярна людина в країні, тебе впізнають? Чи заважає тобі це чи навпаки?

ПК: Так, мене часто впізнають. Впізнавали в черзі, досі впізнають. Хтось дивується, нібито “ось ми вас бачили по телевізору, а тепер ви тут”. Часто просять сфотографуватись. Війна зараз і народна, і вітчизняна, вона стерла всі межі між людьми. Відомі та ні, багаті та ні – всі разом. Суспільство стало однорідним. У моїй роті є директора великих юридичних фірм та автомеханіки. Війна стерла гендерні кордони: у моїй роті є дві дівчини, які молодші за свої автомати, але вони дуже мотивовані і дуже сміливі. Немає і вікових кордонів: у мене в підрозділі є люди, що могли б бути моїми батьками, а є такі, що б могли бути моїми дітьми. У сусідньому підрозділі служать мої друзі геї, вони прийшли разом і записалися служити.

GS News: Чому всі так згуртувалися? Ти можеш це пояснити?

ПК: Я не знаю, чи це розуміють у Європі, але фактично російський президент відмовляє українцям у існуванні. Він прямо каже, що нас як нації не існує, каже, що не існує нашої культури, мови. Обнуляє все те, що людину робить особистістю. Йдеться тут не про гроші, не про економіку, а про існування. За пірамідою Маслоу це про базовий рівень – про існування та безпеку. Шукаючи захисту, Україна об'єднує всіх, бо воно про нас, про право жити ТУТ і оскільки ми хочемо.

GS News: У тебе багато аналітичних колонок із відповідями "що і чому". Ти можеш сформулювати – чому таке сталося?

ПК: Я думаю, що путін став заручником помилок та помилкових концепцій. Я думаю, йому не доносили, як усе тут насправді. Думаю, він був впевнений, що Україна посиплеться, як картковий будиночок, що армія не чинитиме опір. І він загнав себе в цугцванг, коли кожен наступний хід робить лише гіршим. Зараз йдеться про те, що можна програти зараз "розгромно", або трохи пізніше "оглушливо розгромно". Мені здається, що це історія не на пару місяців, а на багато. І, мені здається, важливо зрозуміти Європі те, що ця війна йде не лише проти України. Значною мірою ця війна

проти європейських цінностей, проти колективної Європи, колективних США. А Україна стала першою, бо наважилася хотіти стати частиною цивілізованого світу. Якщо, не дай Боже, Україна не вистоє, то наступними можуть бути країни Балтії, Болгарія, або Молдова.

4.jpg
Павло з іншими солдатами (Фото: Павло Казарін)

GS News: А розкажи про народність війни? Ті, кого не взяли у військкоматі, що вони зараз роблять?

ПК: Дивовижна історія, народність цієї війни проявляється у всьому. На другий день прийшов хлопець і сказав, що він кухар із ресторану. Його не взяли у територіальну оборону, але він попросив для нас готувати. І тепер наш підрозділ годує один дуже модний столичний ресторан. Я, чесно скажу, так якісно та добре не завжди встигав харчуватися до війни. До нас приїжджають волонтери та привозять допомогу - від медикаментів, до бронежилетів та зброї. І ці люди приїжджають і на старих вітчизняних машинах, і на останніх Мерседесах і Теслах.

GS News: Що зробиш після перемоги?

ПК: Коли ми переможемо, я сяду на мотоцикл і поїду через всю мою Україну. Я цього року хотів подорож Європою, але тепер не хочу. Я хочу їхати моєю мирною і дуже сильною країною.

Newsletters