Від IT до збору 700000 гривень на медичне обладнання: історія однієї волонтерки

До початку повномасштабної російської війни проти України, Євгенія Сидорова не мала жодного відношення до медицини чи фармакології. Сидорова працює UI-UX дизайнером в одній з українських IT-компаній і її робота — це створення користувацьких інтерфейсів. Але після 24-го лютого її життя, як і всіх українців, кардинально змінилося.

«В якийсь день в березні мені подзвонила моя однокласниця-лікарка і сказала: “Ти не знаєш, хто може допомогти з ліками, в лікарні не вистачає ліків”. А я маю сказати, що моє життя до війни було дуже приємним, я ходила в приватні клініки, мені страхова привозила ліки додому, і я ніколи не думала, що десь в лікарні може не вистачати ліків», — розповіла вона.

Сидорова купила частину необхідних ліків на власну зарплату, але список був величезний. І тоді вона вирішила спробувати зібрати гроші через соцмережі.

«Я написала пост. І зібрала суму, яку нам треба було (1000 доларів), десь за 40-50 хвилин. І люди продовжували надсилати кошти. Таким чином воно закрутилося, запит за запитом».

Щоб впоратися із запитом, Сидорова об’єднала друзів та знайомих у волонтерську групу під назвою Liky.help. Вони зосередилися на допомозі реанімаційному відділенню однієї із опорних лікарень, куди доставляють поранених українських військових.

«Коли я зрозуміла, що може бути ситуація, коли немає ліків, я була шокована. Це ситуація, коли боєць пішов захищати країну. Він отримав важкі травми, зміг пережити транспортування, потрапив на підконтрольну Україні територію, а йому не можуть допомогти, тому що немає препаратів. І оце розуміння: як так може бути? Ти дожив до лікарні, але можеш в ній померти, тому що не знайшли тобі Альбувен?», — дивувавалась Сидорова.

Альбувен — це кровозамінник та один із найбільш затребуваних зараз медикаментів.

«Чому потрібен саме він, — розповідає Сидорова, — якщо поранений втратив дуже багато крові, щоб відновити об’єми, йому потрібна допомога зовні. Також суперпотужні антибіотики, наприклад, Тайгециклін… Це така штука, яка працює тоді, коли тобі вже нічого не допомагає. Також постійно треба Омепразол. Коли хлопці і дівчата лежать в реанімації, вони не споживають їжу класичним шляхом, їх годують через зонд, це дуже велике навантаження на шлунки, і для того, щоб не було кровотечі, треба підтримувати ще й препаратами. В лікарні треба десь 160 флаконів в день».

За три місяці Liky.help із пари людей, які бігають по аптеках та скуповують необхідні ліки, перетворився на організацію, яка допомагає знайти та привезти до лікарні наркозну станцію. Щомісяця волонтери збирають близько 500 тисяч гривень на необхідні медикаменти, але Сидорова вважає, що й цього недостатньо.

«Наприклад, в операційній стояли три наркозні станції, і одного дня всі три зламалися через навантаження. Я зрозуміла, що є навантаження на техніку, яке зросло в стоп’ятсот разів, тому що там проводять операції кожного дня 24/7, і техніка злітає. А наркозна станція, привезенню якої ми посприяли, вона коштує сотні тисяч євро. Це Ламборґіні», — пояснила Сидорова.

Також є інша медтехніка, на яку навіть неможливо зібрати гроші онлайн, тому що «цифри вражають».

«От німці нам мають надіслати УЗД-апарати, це ще 100 тисяч євро. А генератори — що якщо не дай бог в місті не буде електрики, як оперувати?»

«Німці», про яких розповідає Сидорова — це волонтери з німецького міста Тюбінген. Як в усьому волонтерському русі, в Liky.help все почалося із особистих зв’язків: друзі, знайомі, знайомі знайомих. Потім кола розширюються та залучаються незнайомі люди. В Тюбінгені фонду допомагає колишній однокурсник Сидорової.

«В якийсь момент ми зрозуміли, що гроші треба шукати за кордоном. Ми почали писати в LinkedIn шукати компанії, яким не все одно на війну в Україні, які вже щось донатять, шукати компанії-виробники, дистриб’ютерів, благодійні організації».

Сидорова каже, що волонтери зверталися по допомогу до швейцарського та австрійського Червоного Хреста, але ті сказали, що не можуть постачати в Україну медикаменти.

«Я не знаю [чому] … Я не уточнювала», — сказала вона.

На сьогодні Liky.help змінив тактику і Сидорова з колегами почали закуповувати ліки наперед.

«Ми проаналізували, які препарати в нас просили постійно в якій кількості, поговорили з лікарнею, взяли у них список медикаментів, які я називаю “стратегічні”, які потрібні завжди. І ми вирішили, що будемо купувати медикаменти наперед, тому що знаємо: якщо нам сьогодні не подзвонили і не попросили, то подзвонять завтра».

Сидорова каже, що вони купують більше, ніж їх встигає просити лікарня. І все рівно бувають ситуації, коли медобладнання закінчується майже одразу після того, як його привезли.

За останній місяць Liky.help надав допомогу на 700 тисяч гривень. Та Сидорова з колегами з українського ай-ті сектору не планують збавляти обороти.

«Ми б почувалися комфортніше, якби в нас був мільйон гривень на місяць», — сміється вона.