Весілля на війні: Як життя та плани на майбутнє перемагають бомби та смерть

(Credit: Angelina Kariakina)

У перші дні активної фази Російсько-української війни головний поліцейський Києва та очільниця новин телерадіомовника Суспільне приголомшили новиною, що вони одружились.

25.04.2022

Юрій Зозуля та Ангеліна Карякіна поділились новиною у Фейсбуці.

Загалом з 24 лютого, згідно інформації від Міністерства юстиції, в Україні одружилось близько 25 тисяч пар. Майже всі — без весільних суконь, бо це, як виявилось, — не головне. Але така кількість нових родин свідчить, що українці планують життя та перемогу всупереч планам Росії.

Про свою історію кохання та весілля під час війни розповіла сама Ангеліна:

«Я журналістка, у професії понад 12 років. Працювала у друкованих ЗМІ, у тележурналістику прийшла власкором Euronews у Києві. Згодом працювала на Hromadske, висвітлювала процеси проти українських політв‘язнів у Росії режисера Олега Сенцова та активіста Олександра Кольченка, міграційну кризу у ЄС, зробила кілька розслідувань про злочини на Майдані. З 2020-го приєдналася до команди Суспільного, де нині керую новини. Також у 2020-му стала співзасновницею Лабораторії журналістики суспільного інтересу, що у партнерстві з Програмою Арена Університет Джонса Гопкінса, Харківським інститутом соціальних досліджень та Львівським медіафорумом, який займається глибинними дослідженнями впливу журналістики у цифрову добу.

Мій чоловік сьомий рік служить поліцейським. Він навчався у Польщі, працював в інвестиційному консалтингу. Коли спалахнув Майдан — приїжджав у Київ, брав участь у протестах. Знаючи його тепер, розумію, що інакше він би не зміг. Прийшов у поліцію, як і тисячі інших добровольців, на хвилі величезного ентузіазму, з бажанням змінювати країну. З 2015 року він очолює Патрульну поліцію Києва.

Я тривалий час висвітлювала реформу поліції, займалася розслідуваннями. Юра став одним із героїв моїх матеріалів, так і познайомилися. Спочатку багато спілкувалися, подружилися, згодом з‘явилися почуття. У нас в обох були родини на той час. Усе було дуже складно, але я дуже щаслива, що ми зустрілися.

Як нас застала війна? В якомусь сенсі ми до цього готувалися, але, звичайно, складно було уявити такі масштаби і такий рівень жорстокості, насильства та цинізму з боку Росії. Чоловік закуповував патрони, ми купили для родичів консерви, розвезли. У ніч на 24 лютого чоловік чергував на службі вже кілька діб поспіль. Я кілька діб поспіль ставила будильник на 2-3 ранку, перевіряла новини і нічну зміну своєї команди. У ту ніч я прокинулася якраз на так зване звернення Путіна, під час якого чи одразу після у Києві почали лунати вибухи. Я подзвонила чоловіку, схопила підготовлені заздалегідь речі, ми зустрілися, проговорили наш план дій і я поїхала на роботу. О 7 ранку я вже випускала інформаційний марафон. З того часу і досі ми не ночували вдома.

Angelina and Yuriy 2.jpeg
(Credit: Angelina Kariakina)

(Будинок Юрія та Ангеліни опинився на території, що окупували російські війська. Після звільнення цих територій Ангеліна написала, що в будинку були окупанти-мародери, що викрали цінне майно, а що не змогли винести — розстріляли, - ред.)

Що ми робимо під час війни? Працюємо. Я відповідаю за команду новин по всій країні, сама також готую матеріали. Мій чоловік керує управлінням патрульної поліції Києва, яке перебудувало свою роботу на час війни. Намагаємося весь час бути разом. Наближаємо перемогу. Але навіть під час війни ми змогли зробити для себе щось, що будемо пам’ятати все життя.

Ми були заручені, планували весілля навесні чи влітку, щоб було тепло і можна було би зібрати друзів десь на відкритому повітрі. Складно пояснити, чому вирішили саме зараз. Так здалося правильним. Ми дізналися, який РАЦС працює, знайшли обручки у ювелірної дизайнерки на Подолі Лени Ястреб. Вона спеціально приїхала відкрити нам крамничку і подарувала ті, що нам сподобалися.

Поїхали вдвох, розписалися. Потім запросили кількох друзів, чоловік — командирів. Керівник патрульної поліції України Євген Жуков влаштував нам цілу церемонію. Я була у звичайних штанах і спортивному светрі, який тепер називаю весільним вбранням. Близькі друзі чоловіка влаштували нам невеличке святкування у своєму закладі, найстарішому концерт-холі Києва, який весь час працює як волонтерський центр. Вони випадково знайшли у себе фату і подарували. Моя подруга привезла зрізані домашні орхідеї — це і був мій букет. Він досі стоїть у чоловіка в кабінеті.

Angelina and Yuriy 3.jpeg
(Credit: Angelina Kariakina)

Командир чоловіка подарував нам РПГ (ручний протитанковий гранатомет, - ред.), а брат чоловіка — два патрони і чоловічі труси. Це дуже важливі речі під час війни. Ми плануємо окреме святкування, але друзі з різних кіл спілкування паралельно обіцяють організувати якісь окремі весілля. Ми вже нарахували п’ять весіль, які ми заборгували різним компаніям друзів.

Куди поїдемо у весільну подорож вже знаємо. Ніяких закордонів, тільки Україна.

На Кінбурнську косу, куди ми давно їздимо з друзями і без якої складно уявити літо».

Newsletters