«Баби ще народять» може бути девізом на гербі збройних сил Росії

Особисті речі та спорядження російських солдатів. Київська область після місяця окупації. Квітень 2022. (Фото: Максим Хотiленко)

Погано підготовлені операції, лобові атаки, кинуті на полі бою поранені. За два місяці вторгнення в Україну росіяни втратили убитими 21 тисячу солдатів. Жахливі цифри жодним чином не вражають керівництво РФ. Адже так там воювали завжди.

05.05.2022

Нарвська битва 1700 року. Страшна поразка російської армії. Поле бою усіяне тілами гвардійців царя Петра Першого. Десятки вбитих  - друзі дитинства царя, що виросли разом з ним.

Побачивши цей килим з людей Петро не витримав – заридав. Його заспокоїв хтось з найближчих соратників. Поклав руку на плече і сказав.

- Не плач, володарю, баби ще народять.

Ця сцена може бути звичайним історичним анекдотом. Однак кожна російська війна доводить – він був правдою. Адже ці три слова  – «баби ще народять» можуть бути девізом на гербі збройних сил Росії.

image (3).png
Нарва (Густав Седерстрьом). Російські війська здалися шведському королю. (Wikimedia Commons, безкоштовне сховище зображень)

Померлі під час походів від голоду, холоду, спеки та хвороб. Загиблі під час непідготовлених штурмів, покинуті вмирати поранені. Це звичайні атрибути кожної війни. Вся справа в масштабах. Кожна війна Росії  - це кривава гекатомба, масові жертвоприношення своїх же солдатів.

ЦИТАТА. «…зовсім не надавали лікарської допомоги… Воїни, що проливали кров за Батьківщину на полі битви, поранені лежать в гнилому стані на землі, без одягу, не маючи підстілок і не отримуючи для підкріплення своїх сил їжі. Знайшли багато таких, які з самого моменту доправлення сюди, не перев’язувалися.»

В.І. Ассонов «В тилу армії. Калузька губернія в 1812 році»

Бути російським солдатом завжди означало одне – вмирати. Героїчно, безглуздо та масово. Типовим прикладом – одним з сотні - може бути атака піхоти в битві на Чорній річці, що сталася під час Кримської війни в 1855 році.

«Артилерію не можна було переправити через річку, російські батальйони один за одним переходили через перекидні мости і ворог косив їх вбивчим вогнем, сам залишаючись за укриттям майже неушкодженим…»

Є. Тарле, «Кримська війна»

Тоді в один лише день росіяни втратили до 10 тисяч солдатів. При тому що супротивник  - дві сотні.

Вже в новій варіації імперії – Радянському Союзі  - убивство власних людей вивели на новий рівень. В радянсько-фінській війні 1940 року на одного вбитого фіна приходилося 8 червоноармійців. В Другій світовій – це співвідношення лише зросло. До останнього дня війни радянські генерали завалювали супротивників тілами своїх солдатів.

Raate_road.jpg
Загиблі радянські солдати та їхнє обладнання на дорозі, Суомуссалмі, після оточення фінами. (Wikimedia Commons, безкоштовне сховище зображень)

«Маршал Жуков буденно сказав мені: існує два види мін. Протипіхотні та проти машин і танків. Коли ми впираємось в мінне поле, наша піхота продовжує наступ так, наче його там не було…»

34й президент США Дуайт Ейзенхауер, «Хрестовий похід в Європу»

В 1943 році Червона армія звільнила Україну від нацистів. Чоловіків з деокупованих територій відразу кинули на поле бою. За думкою генералів вони мали кров’ю змити свою провину – життя в окупації. «Чорнопіджачники» так називали людей, що атакували позиції в своєму домашньому одязі, чорних піджаках - гинули тисячами.

Радянський маршал Конєв пізніше визнавав – під час штурму Берліна в 1945 році втратив 150 тисяч вбитими. Реальні цифри ж перевищували 300 тисяч загиблих солдатів. В одній битві. Для порівняння – за всю цю війну армія США втратила 290 тисяч.

Зараз очевидно – російські генерали свято шанують традиції предків. Кожна їхня перемога як і кожна поразка – криваве жертвоприношення. Адже девіз російської армії незмінний ось вже сотні років. Це три слова - «Баби ще народять» .

Newsletters